Гродзинський Дмитро Михайлович

Дмитро Михайлович Гродзинський
Дмитро Михайлович Гродзинський
Народився	5 серпня 1929; Біла Церква
Помер	10 серпня 2016 (87 років); Київ
Країна	СРСР, Україна
Діяльність	біолог
Alma mater	Білоцерківський сільськогосподарський інститут
Галузь	радіобіологія, фізіологія рослин, біофізика
Заклад	Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	у 1991—2009 роках очолював НКРЗУ
Нагороди	; Премія АН УРСР ім. М. Г. Холодного (1979)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гродзинський.

Дмитро́ Миха́йлович Гродзи́нський (5 серпня 1929, Біла Церква — 10 серпня 2016, Київ) — український науковець-радіобіолог, фізіолог рослин, біофізик. Академік Національної академії наук України, професор, доктор біологічних наук^[1].

Академік-секретар Відділення загальної біології НАН України. Голова Національної комісії з радіологічного захисту при Парламенті України. Завідував відділом біофізики й радіобіології Інституту клітинної біології й генетичної інженерії НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Двічі удостоювався звання «Соросівський професор».

Життєпис

Докладніше: Ґродзінські

Народився 5 серпня 1929 року в місті Біла Церква Київської області, в Україні. Мав дві вищі освіти — закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут і механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова. Кандидатську й докторську дисертації захистив у Вченій Раді при Відділенні біології Академії наук України.

Основне коло наукових інтересів — радіобіологія й радіоекологія, репараційні процеси в опроміненій клітині, механізми протипроменевого захисту, механізми дії малих доз іонізуючих випромінювань, віддалені ефекти опромінення. Розробив теорію надійності біологічних систем.

З перших днів після катастрофи на Чорнобильській АЕС здійснював дослідження з вивчення радіобіологічних і радіоекологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Впродовж 1991—2009 років, починаючи з моменту утворення, незмінно очолював Національну комісію з радіаційного захисту населення України Верховної Ради України.

Помер через п'ять днів після 87-го дня народження, 10 серпня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі разом із сином (ділянка № 33, 50°25′8.41″ пн. ш. 30°30′11.21″ сх. д. / 50.4190028° пн. ш. 30.5031139° сх. д. / 50.4190028; 30.5031139).

Родина

Син науковця-ботаніка Михайла Гродзинського. Молодший брат академіка НАНУ, біолога Андрія Гродзинського. Батько члена-кореспондента Національної академії наук України Михайла Гродзинського.^[2]

Освіта, наукові ступені та звання

травень 1990 р.	обраний академіком АН УРСР зі спеціальності «радіобіологія»
березень 1974 р.	обраний членом-кореспондентом АН УРСР зі спеціальності «фізіологія рослин»
липень 1965 р.	присвоєно звання професора
грудень 1964 р.	захистив докторську дисертацію на Вченій раді Відділення біології АН УРСР
грудень 1955 р.	закінчив аспірантуру при Інституті фізіології рослин АН УРСР. Захистив кандидатську дисертацію
квітень 1952 р.	закінчив агрономічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту
травень 1947 р.	закінчив середню школу

Трудова діяльність

2009‑2016		радник Президії НАН України
1998‑2009		академік-секретар Відділення загальної біології Національної Академії Наук України
1991‑1996		завідувач кафедрою радіобіології біологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка
1985‑2016		завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту клітинної біології і генетичної інженерії Національної Академії Наук України
1974‑1985		директор Інституту фізіології рослин АН УРСР
1963‑1974		завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту фізіології рослин АН УРСР
1962‑1963		експерт ФАО ООН в Югославії
1957‑1962		старший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР
1955‑1957		молодший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР
1952‑1955		аспірант Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР

Викладання в університетах

1993 до 2016	—	Університет «Києво-Могилянська Академія»
1965 до 2016	—	Міжнародний Соломонів Університет
1962-1963	—	Університет в Нові Сад, Югославія
1954 до 2016	—	Київський університет ім. Тараса Шевченка

Погляди

«Причини занепаду радіобіології, як і інших розділів науки, засвідчують, що в очах тих, хто приймає рішення, пріоритет наукової діяльності зайняв чи не найостанніше місце у шкалі цінностей для держави. Це й призвело до таких негативних явищ, як відтік здібних молодих науковців у розвинені країни, фактично повне припинення розробок у галузі не лише фундаментальних, а й прикладних наук, поступове зниження рівня освіти.

Наша країна готує кадри науковців для інших, багатих країн. Практично гинуть наукові школи України, які мали всесвітнє визнання. І саме в цей час у науці здійснюються вкрай важливі відкриття, які докорінно змінюють технології й переводять людство з ери індустріальної до ери високих технологій, нових небачених можливостей у медицині, сільському господарстві, енергетиці та інформаційних технологіях. Хотілось би сподіватись, що ставлення до науки кардинально зміниться, бо якщо ми її остаточно втратимо, це буде катастрофа. Значно більш трагічніша, ніж Чорнобильська», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова Вчені України: 100 видатних імен [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.].

Вшанування пам'яті

У грудні 2009 року одній із вулиць Білої Церкви, малій батьківщині братів Дмитра та Андрія Гродзинських, неподалік будинку, в якому свого часу мешкала їх родина, присвоєно ім'я академіків Гродзинських.^[3]

Публікації

Близько 750 наукових статей (серед яких близько 30 монографій і підручників) та авторських свідоцтв.

Найважливіші монографії

рос. Методика применения радиоактивных изотопов в биологии. — Киев: Изд-ство УАСХН, 1962. −171 с.
Природна радіоактивність рослин і ґрунтів. — Київ: Наукова думка, 1965. −216 с.
Біофізика рослин
- Видання російською мовою -Київ: Наукова думка, 1972.-256 с.
- Видання англійською мовою: Jerusalem: Keter Publishing House, 1976. −236 p.
- Видання польською мовою: Варшава: Panstwowe Wydawnictwo Rolnicze і Lesne, 1978. −406 s.
рос. Надежность растительных систем. — Киев: Наукова думка, 1983. −367 с.
рос. Радиобиология растений. — Киев: Наукова думка, 1989. −380 с.
Підручник — Биофизика. — Киев: Вища школа, 1988. −504 с. (у співавторстві)
Словник української біологічної термінології / відпов. редактори: Д. М. Гродзинський, Л. О. Симоненко. — Київ : КММ, 2012. — 744 с. — ISBN 978-966-1673-12-9.

Примітки

↑ М. М. Хомляк. Гродзинський Дмитро Михайлович// Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
↑ «Династія природознавців Гродзинських» Газета «[[Демократична Україна (газета)|Демократична Україна]]", 2006. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 2 червня 2012.
↑ «Де така вулиця — Академіків Гродзинських?». «Дзеркало тижня», 18 грудня 2009 12:56, № 50^{[недоступне посилання]}

Джерела

[1] М. М. Хомляк. Гродзинський Дмитро Михайлович// Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.

[2] «Династія природознавців Гродзинських» Газета «[[Демократична Україна (газета)|Демократична Україна]]", 2006. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 2 червня 2012.

[3] «Де така вулиця — Академіків Гродзинських?». «Дзеркало тижня», 18 грудня 2009 12:56, № 50^{[недоступне посилання]}

[1]

[2]

[3]