Найбільші організми — це список усіх тварин, рослин і інших організмів, що живуть на Землі, які мають максимальні ознаки у своїх класах (рядах) за такими параметрами, як вага тіла, довжина, зріст.
Найбільшим представником ссавців є синій кит (голубий кит, Balaenoptera musculus). Маючи вагу тіла до 175 т і довжину до 33 м[1], синій кит є, можливо, найбільшою за вагою відомою твариною, яка будь-коли жила на Землі (його конкурентом тут є брухаткайозавр і амфіцелія, ящеротазові динозаври з пізньої юри і крейди[2][3]), і найбільшим і за вагою, і за довжиною за останні 90 млн років. Найбільшим з будь-коли здобутих китів виявилась самиця, виловлена поблизу Південних Шетландських островів в 1926 році. Її довжина від розвилки хвостового плавця до кінця рила становила 33,27 м, вага 176792 кг[4][5].
Хоботні: Найбільшою сучасною сухопутною твариною є африканський слон (Loxodonta africana). Найбільшою особиною з будь-коли зареєстрованих у «Книзі рекордів Гіннесса» був самець, застрелений 7 листопада 1974 року в Мукуссо (Ангола), його вага становила 12,24 т[6].
Непарнокопитні: Найбільшим сучасним видом ряду непарнокопитні, як втім, і усіх копитних разом узятих, є білий носоріг (Ceratotherium simum). Найбільші представники цього виду можуть досягати 4,5 т, 4,7 м в довжину, і 2 м у висоту[7].
Парнокопитні: Найбільшим сучасним видом ряду парнокопитні є бегемот (Hippopotamus amphibius), він досягає ваги в 4,5 т, 4,8 м завдовжки і 1,66 м заввишки[8]. Найвищим ссавцем і твариною взагалі є жирафа (Giraffa camelopardalis), зріст якої сягає 5,8 м, при вазі тіла до 2 т[9].
Примати: Горилла східна низинна (Gorilla beringei graueri) є найбільшим сучасним приматом. Максимально вага диких самців горили може перевищувати 225 кг, при зрості 1,8 м. Викопний Gigantopithecus був ще більший, можливо, до 3 м заввишки при вазі від 300 до 550 кг. Він з'явився близько 5 млн років тому, а останні його рештки віком коло 300 тис. років знаходять в Індії та Китаї.
Яйцекладучі: Найбільшою серед сучасних яйцекладучих є проєхидна (Zaglossus bruijni), важить до 16,5 кг і має довжину до 1 м[10]. Однак серед викопних були більш крупні представники яйцекладучих ссавців, наприклад, вимерлий вид Zaglossus hacketti (Австралія), ймовірно, важив 100 кг.
Сумчасті: Найбільшим серед сучасних сумчастих є рудий кенгуру (Macropus rufus) з вагою тіла до 100 кг (звичайно до 85 кг) зростом до 1,92 м (зазвичай близько 1,4 м)[11].
Хижі: Білий ведмідь — найбільший наземний представник ссавців ряду хижих (якщо ж враховувати і водні види хижих, то першість переходить до південного морського слона, у якого самці сягають 6 м завдовжки, та важать 4 т[12]). Довжина білого ведмедя сягає 3 м, вага до 1 т. Зазвичай самці важать 400—450 кг; довжина тіла 2-2,5 м, висота в холці до 130—150 см[13].
Тигр — найбільший і найважчий з сучасних представників родини котових. Найбільша відома довжина тіла найбільшого підвиду тигра — амурського — становить 317 см, а разом з хвостом — 420 см. Висота у холці до 1,15 м. Дорослий самець в природі звичайно важить від 180 до 250 кг. Зареєстровані самці вагою в 325, 340, 350 і 360 кг[14].
Гризуни: Капібара є найбільшим сучасним гризуном. Довжина тіла дорослої капібари сягає 1-1,35 м, висота в холці — 50-60 см. Самці важать 34—63 кг, а самиці — 36-65,5 кг (вимірювання здійснювали у венесуельських льяносах)[15].
Інші ссавці: Ендрюзарх, що жив у верхньому еоцені й належить, за сучасними дослідженнями, до китопарнокопитних, вважається найбільшим відомим сухопутним хижим ссавцем всіх часів[16]. Довжина його черепа становила 83 см[17], а загальна довжина тіла ймовірно дорівнювала 3,8 м[18]. Paraceratherium — рід велетенських (до 7 метрів завдовжки) викопних безрогих носорогів з підродини Індрикотеріїв родини Гіракодонтових. Найбільший з сучасно-відомих сухопутних ссавців за всі часи.
Найбільшим представником сучасних птахів є африканський страус (Struthio camelus), що сягає 2,7 м заввишки і важить до 156 кг[19].
Мандрівні альбатроси (Diomedea exulans) сягають 117 см завдовжки і мають найбільший серед птахів розмах крил — до 350 см[20][21].
Чорний гриф (Aegypius monachus) має довжину тіла 98-120 см і розмах крил 270—310 см при вазі 7-14 кг, це найбільший літаючий птах[22][23].
Андський кондор (Vultur gryphus) — найбільший літаючий птах у Західній півкулі; незважаючи на те, що його довжина від дзьоба до хвоста в середньому на 5 см коротша, ніж у каліфорнійського кондора, за розмахом крил (274—310 см) він значно перевершує свого найближчого родича[24]. До того ж він важчий — маса самців досягає 11-15 кг, самок — 7,5-11 кг[25]. Довжина дорослих птахів варіює в межах від 117 до 135 см[26].
Плазуни
Найбільшим представником сучасних плазунів є гребінчастий крокодил (Crocodylus porosus), який сягає більш ніж 5 м завдовжки. Найбільші представники цього виду важили 1,36 т і мали довжину 6,3 м[27].
Найбільшим представником надкласу Риби (у відповідності до сучасних принципів кладистики — парафілетичної групи) є китова акула, сягає завдовжки 12-14 м, можливо, до 18 м[28] і навіть 20 м[29].
Риба-місяць — найбільша сучасна костиста риба. У Книзі рекордів Гіннеса наводяться дані щодо риби-місяць, спійманої 18 вересня 1908 року неподалік від Сіднею, довжина якої становила 3,3 м, відстань між плавцями — 4,26 м, а вага 2235 кг[30].
Найбільшим представником класу ракоподібних і усіх членистоногих є японський краб-павук (Macrocheira kaempferi). Великі особини досягають 45 см довжини карапаксу і 3 м в розмаху першої пари ніг[31].
Жуки: Одним з найбільших жуків у світі вважається дроворуб-титан (Titanus giganteus) з Південної Америки, що сягає 167 мм завдовжки[34]. Найбільшим жуком також є південноамериканський жук-Геркулес (Dynastes hercules), окремі самців цього виду сягають завдовжки 171 мм[35]. Найбільшим також є бразильський вусач великозуб (Macrodontia cervicornis), максимальною зареєстрованою довжиною самця 169 мм (особина з колекції J.Sticher, Германия)[36]
Найважчі жуки у світі — окремі особини самців ряду видів жуків-голіафів, які сягають завдовжки 95-100 мм, (Goliathus regius до 116 мм[37]) за життя можуть важити, згідно одним даним до 47 г[38], а згідно іншим — до 80-100 г[39][К 1].
Бджоли: Найбільша бджола у світі це Megachile pluto (Megachilidae) з Індонезії. Довжина тіла самиць 39 мм, а розмах крил 63 мм. Цю бджолу також називають Wallace's Giant Bee[45].
: Одним з найбільших представників родини є вид (Camponotus gigas) розмір робочих особин якого становить близько 20 мм, самців — 18,3 мм, солдатів — 28,1 мм, матки — до 31,3 мм[46]. Також найбільшими мурашками є динопонера гігантська (Dinoponera gigantean)[47] і Paraponera clavata, що сягають завдовжки 25-30 мм[48]. Самці з африканського роду Dorylus можуть сягати завдовжки 3 см, а матки (королеви) в осілу фазу в момент дозрівання яєць мають дуже збільшене черевце і загальну довжину до 5 см[49]. Однак найбільшими в історії є викопні мурашки роду Formicium. Їхні самки досягали 7 см в довжину, а крила мали розмах до 15 см[50].
Вид медуз волохата ціанея (Cyanea capillata) має щупальці, що досягають 36 м завдовжки, це робить її однією з найдовших тварин[55][56][57]. Волохата ціанея —найбільша медуза Світового океану. Трапляються особини з куполом завширшки майже 2 м. Звичайно ціанеї не виростають більше 50-60 см.
Схожа за розмірами (можливо, важча) медуза Nemopilema nomurai мешкає у Східно-Китайському і Жовтому морях. Її купол сягає завширшки 2 м, а вага становить 200 кг.
Найкрупнішим двостулковим молюском є тридакна велетенська (Tridacna gigas)[59] Найбільшу особину цього виду завдовжки 138 см, було знайдено в 1817 році на північно-західному узбережжі Суматри. Її мушля важила приблизно 230 кг, а загальна вага живого молюска склала 250 кг[60]. Інша надзвичайно велика особина тридакни було знайдена в 1956 році обабіч японського острова Ісігакі. Стулки її мушлі сягали завдовжки 115 см і важили 333 кг[60].
Головоногі молюски
Найбільшим головоногим молюском у світі є антарктичний архітеутис (велетенський кальмар, Mesonychoteuthis hamiltoni). У 2007 році в антарктичних водах новозеландські рибалки[61] виловили найбільшого з будь-коли спійманих антарктичних велетенських кальмарів завдовжки близько 10 м і вагою в 494 кг (за початковими даними — 450 кг)[62].
Рослини
Найбільшими рослинами сучасності є Секвоядендрон (секвоядендрон гігантський, мамонтове дерево, Sequoiadendron giganteum), секвоя і евкаліпт. Найбільша особина секвоядендрона має висоту 94,9 м і діаметр 8,98 м; дерево, що носить ім'я «Генерал Шерман» має об'єм 1487 м³[63].
Секвоя (Sequoia sempervirens) досягає у висоту понад 100 м. Найвище дерево на Землі — секвоя, виявлена влітку 2006 року Кріс Аткінс (англ.Chris Atkins) і Майклом Тейлором (англ.Michael Taylor) в національному парку Редвуд. Висота «Гіперіона» (так було названо дерево) становить 115,5 м (379,1 футів)[64][65].
Пандо (англ. Pando) — також відома, як тремтячий гігант — клональна колонія окремого дерева одного з видів тополі (Populus tremuloides), яка визначена як єдиний живий організм з однаковими ДНК-маркерами та єдиною масивною кореневою системою. Фактично явлється найбільшою рослиною і найбільшим живим організмом, хоча висота окремих особин колонії не перевищує кількох метрів.
Гриби
Найбільше плодове тіло виявлено в 2010 році у агарікоміцетового гриба виду Fomitiporia ellipsoidea[en] (острів Хайнань, Китай). Він є представником ряду Hymenochaetales[en], які як трутовики ростуть на мертвій деревині[69]. Його вага була між 400 і 500 кг, вік близько 20 років, довжина — 10 м, ширина — 82-88 см, об'єм від 409000 до 525000 см³[70].
Раніш, до знахідки Fomitiporia, найбільше плодове тіло було знайдено у гриба Rigidoporus ulmarius (підклас Agaricomycetidae, ряд Поліпорові). Його параметри: маса — 284 кг, висота — 1,66 м, обхват — 4,9 м[71].
Найбільшою бактерією є Thiomargarita namibiensis. Цю морську грам-негативну бактерію з групи гамма-протеобактерій було виявлено у донних осадах материкового шельфу поблизу узбережжя Намібії німецьким біологом Хайде Шульц і її колегами з Інституту морської мікробіології імені Макса Планка в Бремені в 1997 році під час дослідного плавання на російському судні «Петр Котцов»[74]. Thiomargarita namibiensis має 0,75 мм у поперечнику, що дозволяє розглядіти її неозброєним оком[75][76].
Віруси
Найбільший з відомих вірусів (Megavirus chilensis) знайдено у прибережних водах Чилі. Розмір його частки дорівнює 680 нанометрам, в геномі міститься 1 млн 259 тис. 197 пар нуклеотидів, які кодують 1120 білків[77].
На початку 2014 року з'явились повідомлення про знахідку ще більшого вірусу — Pithovirus.
Wood G. L. The Guinness Book of Animal Facts and Feats. 3rd ed. — New York: Sterling Publishing Company Inc., 1983. — 256 р. — isbn 978-0-85112-235-9.
Коментарі
↑Вагу тіла інколи пропонують як показник для великих «важких» комах і її наводять деякі популярні автори, зокрема Wood (1982) у книзі «The Guinness Book of Animal Facts & Feats» і McQuitty з Mound (1994) у книзі «Megabugs». Такі значення, як 100 г для жуків Goliathus sp. у порівнянні з лише 35 г для Megasoma elephas (McQuitty і Mound) цікаві самі по собі, але не мають порівняльної цінності. Можливо, сталася помилка і мало місце викривлення 35 грамів до 3,5 унцій і згаданий Goliathus sp., по суті, важив 35 г. David M. Williams Book of insect records. Chapter 30: Largest (oн-лайн версия) [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]
↑Carpenter K. Biggest of the Big: a Critical Re-evaluation of the Mega-sauropod Amphicoelias fragillimus // Paleontology and Geology of the Upper Jurassic Morrison Formation (ed. by J. R. Foster and S. G. Lucas). — New Mexico Museum of Natural History and Science Bulletin. — 2006. — Vol. 36. — P. 131—138.
↑ Соколов В. Е., Арсеньев В. А. Млекопитающие России и сопредельных регионов. Усатые киты. — М.: Наука, 1994. — 208 c. — (Cep. Млекопитающие России и сопредельных регионов). — isbn 5-02-005772-Х (рос.)
↑Черепанов Г. О., Иванов А. О. Ископаемые высшие позвоночные. / 2-е изд. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — 202 с. — isbn 978-5-288-04308-6. — С. 159.(рос.)
↑Robertson C. J. R. Albatrosses (Diomedeidae) // Hutchins Michael. Grzimek's Animal Life Encyclopedia. 8 Birds I Tinamous and Ratites to Hoatzins (2 ed.). — Farmington Hills, MI: Gale Group, 2003. — Р. 113—116, 118—119. ISBN 0-7876-5784-0.
↑Dunn Jon L.; Alderfer Jonathon. Accidentals, Extinct Species // Levitt Barbara. National Geographic Field Guide to the Birds of North America (fifth ed.). — Washington D.C.: National Geographic Society, 2006. — Р. 467. — ISBN 978-0-7922-5314-3.
↑Snow D. W. & Perrins C. M. The Birds of the Western Palearctic. — Concise Edition, 1998. — OUP — ISBN 0-19-854099-X.
↑del Hoyo J., Elliott A., & Sargatal, J., eds. Handbook of the Birds of the World. Vol. 2. — Barcelona: Lynx Edicions, 1994. — ISBN 84-87334-15-6.
↑Ferguson-Lees James; Christie David A. Raptors of the World. — Boston: Houghton Mifflin, 2001. — ISBN 0-618-12762-3.
↑Wood. The Guinness Book of Animal Facts and Feats. Sterling Pub Co Inc, 1983. — ISBN 978-0-85112-235-9
↑Рупперт Э. Э., Фокс Р. С., Барнс Р. Д., Зоология беспозвоночных: функциональные и эволюционные аспекты. Т. 3: Членистоногие. — М.: Изд. центр «Академия», 2008. — 496 с.(рос.)
↑World's longest insect revealed. Музей естествознания (Лондон). 18 жовтня 2011. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 8 грудня 2009.(англ.)
↑Bragg P. E. (2008) // Hennemann & Conle. Revision of Oriental Phasmatodea: The tribe Pharnaciini Günther, 1953, including the description of the world's longest insect, and a survey of the family Phasmatidae Gray, 1835 with keys to the subfamilies and tribes (Phasmatodea: «Anareolatae»: Phasmatidae). — Zootaxa. — vol. 1906. — Р. 1-316. Abstract. [Архівовано 17 грудня 2008 у Wayback Machine.]
↑ Vanessa Hequet. Longicornes de Guyane — Cayenne, 1996.
↑Messer A. C. Chalicodoma pluto: the world's largest bee rediscovered living communally in termite nests (Hymenoptera: Megachilidae) // J. Kans. Entomol. Soc. — 1984. — Vol. 57. P. 165—168.
↑Kempf W. W. A preliminary review of the ponerine ant genus Dinoponera Roger (Hymenoptera: Formicidae) // Stud. Entomol. — 1971. — Vol. 14. — P. 369—394
↑Brown B. V.; Feener D. H. Behavior and Host Location Cues of Apocephalus paraponerae (Diptera: Phoridae), a Parasitoid of the Giant Tropical Ant, Paraponera clavata (Hymenoptera: Formicidae) // Biotropica. — 1991. — Vol. 23, No 2. — P. 182—187
↑Carwardine M. The Guinness Book of Animal Records. — Guinness Publishing, 1995. — P. 232.
↑
Губанов Н. М. Гигантская нематода из плаценты китообразных — Placentonema gigantissima nov.gen., nov.sp. [1] [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — Докл. АН СССР. — 1951. — T. 77, № 6. — С. 1123—1125.
↑Schulz H. N.; Brinkhoff T.; Ferdelman T. G.; Mariné M. Hernández; Teske A.; Jørgensen B. B. Dense populations of a giant sulfur bacterium in Namibian shelf sediments // [4] [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.] Science. — 1999. — Vol. 284, No 5413. — P. 493—495.