Девід Аттенборо обраний членом 1983-го, за колишнім статутом 12
Вибори нових членів проводяться щорічно в кінці квітня — на початку травня. З-поміж приблизно 700 пропонованих кандидатів обирають до 60 нових членів (FRS), почесних (HonFRS) та закордонних членів (ForMemRS)[11]. Нових членів можуть висунути лише дійсні члени товариства та лише для одного виду членства. Види членства описано нижче:
Член
Щороку від Великої Британії та Співдружності Націй обирається до 52 нових членів, які становлять близько 90 % товариства[1]. Кожен кандидат розглядається по суті і може бути запропонований з будь-якого сектору наукового товариства. Члени обираються довічно на основі досягнень у науці й мають право використовувати літери FRS[1].
Закордонний член
Кожен рік члени товариства обирають 10 нових закордонних членів. Як і члени, закордонні члени обираються довічно рецензуванням досягнень у науці. Станом на 2016 рік близько 165 закордонних членів мають право використовувати літери ForMemRS[12].
Почесний член
Почесне членство — почесне академічне звання для кандидатів зі значними науковими внесками, які формально не відповідають вимогам до членів та закордонних членів. Почесні члени: Білл Брайсон (2013), Мелвін Брегг (2010), Робін Саксбі (2015), Лорд Девід Сейнсбері (2008) та Онора О'Ніл (2007). Почесні члени мають право використовувати літери HonFRS[13].
Членство за колишнім Статутом 12
Статут 12 — механізм вибору членів за помітні внески в науку, або якщо обрання становить користь для товариства. Діяв до 1997 року, коли затвердили механізм офіційного почесного членства. Девід Аттенборо (1983) та Джон Палмер, 4-й граф Селборн (1991) обрані членами товариства за Статутом 12.
Королівський член
Рада королівського товариства може рекомендувати членів британської королівської сім'ї для обрання королівським членом товариства. Станом на 2016 є п'ять королівських членів:
Обрання нових членів оголошується щорічно у травні, після їх висунення та періоду рецензованого відбору[1].
Номінація
Кожного кандидата на члена або закордонного члена висувають два члени королівського товариства (заявник та помічник), які підписують сертифікат номінації[20]. Раніше номінації вимагали щонайменше п'ять членів, щоб підтримати кожну з запропонованих заявником[20]. Але така система піддавалася критиці за створення елітарного джентльменського клубу[21][22][23]. Сертифікат про обрання (див. для прикладу[24]) включає виклад основних підстав, на підставі яких робиться пропозиція. Кількість щорічних номінацій не обмежена. У 2015 році було 654 кандидати на вибори членів та 106 кандидатів на закордонних членів[1].
Відбір
Рада королівського товариства здійснює контроль за процедурою відбору та призначає 10 предметних комітетів, відомих як Секційні Комітети[8], щоб рекомендувати найсильніших кандидатів для обрання до членства. Остаточний список до 52 кандидатів у члени та до 10 кандидатів у закордонні члени рада затверджує у квітні, а таємне голосування членів проводиться на засіданні у травні. Кандидат обирається, якщо він або вона отримає дві третини голосів тих членів, які присутні та проголосували.
Максимум 18 членів можуть бути призначені з кандидатів з фізичних та біологічних наук; до 10 — з прикладних наук, гуманітарних наук та спільних фізичних та біологічних наук. Наступні максимум 6 можуть бути «почесними», «генеральними» або «королівськими» членами. Номінації на отримання членства рецензуються секційними комітетами, кожен з яких має 15 членів та голову. Члени 10 секційних комітетів змінюють кожні 3 роки, щоб зменшити груповий фаворитизм[20]. Кожна секційна група охоплює різні спеціалізовані сфери, включаючи:
Нових членів приймають до товариства на офіційній церемонії вступу, що проводиться щорічно в липні[26]. Новообрані члени підписують Хартію та Зобов'язання, в яких беруть на себе зобов'язання розвивати науку та виконувати Статут та Положення Лондонського королівського товариства.
Окрім основного членства Лондонського королівського товариства (FRS, ForMemRS та HonFRS), доступні й інші види членства, які надаються індивідуально, а не шляхом виборів. Власники такого членства відомі як дослідники королівського товариства[29].
Окрім вищезазначеного також існує ряд інших нагород, лекцій та медалей королівського товариства.
↑Eve, A. S.; Chadwick, J. (1938). Lord Rutherford 1871–1937. Obituary Notices of Fellows of the Royal Society. 2 (6): 394—423. doi:10.1098/rsbm.1938.0025.(англ.)
↑DServe Archive Persons Show. Royalsociety.org. Процитовано 26 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)